Приміта 1 "Облікова політика"

Примітка 1.1. Основна діяльність"

Облікова політика ВАТ “Агрокомбанк” базується на вимогах чинного законодавства, нормативних актів Національного банку України, основних принципах міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та передбачає цілісність ведення бухгалтерського обліку та охоплює всі його складові: організаційну, технічну та методологічну.

Примітка 1.2. "Основи облікової політики та складання звітності"

Облікова політика ВАТ „Агрокомбанк” здійснюється згідно Закону України „Про банки та банківську діяльність”, чинного законодавства України, нормативних актів Національного банку України та основним принципам міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.

Облікова політика ВАТ „Агрокомбанк” розроблена у відповідності до національних та міжнародних стандартів.

Бухгалтерський облік в банку ведеться в гривнях, за виключенням операцій в іноземній валюті, облік яких здійснюється у подвійній оцінці, а саме в номінальній сумі іноземної валюти, одиницях ваги металу, щодо яких установлюється офіційний курс гривні, - троїцьких унціях та гривневому еквіваленті за офіційним курсом.

Активи і зобов’язання обліковуються пріоритетно за вартістю їх придбання чи виникнення (за первісною або справедливою вартістю).  

Облікова політика банку, як сукупність засобів організації та ведення бухгалтерського обліку передбачає принципи обліку та методи оцінки окремих статей звітності, а саме:

• повне висвітлення - усі банківські операції підлягають реєстрації на рахунках бухгалтерського обліку без будь-яких винятків. Фінансова звітність має містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки операцій банку, яка може впливати на рішення, що приймаються згідно з нею;
• превалювання сутності над формою - операції обліковуються та розкриваються у звітності відповідно до їх сутності та економічного змісту, а не лише за їх юридичною формою;
• автономність - активи та зобов’язання банку мають бути відокремлені від активів і зобов’язань власників цього банку та інших банків (підприємств), у зв’язку з цим особисте майно та зобов’язання власників не мають відображатися у фінансовій звітності банку. Активи - ресурси, що виникли в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому. Зобов’язання - заборгованість, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів, що втілюють у собі економічні вигоди;
• обачність - застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, відповідно до яких активи та/або дохід не завищуватимуться, а зобов’язання та/або витрати - не занижуватимуться;
• безперервність - оцінка активів банку здійснюється, виходячи з припущення, що його діяльність продовжуватиметься в неосяжному майбутньому. Якщо банк планує скоротити масштаби своєї діяльності, то це має відображатися у фінансових звітах;
• нарахування та відповідність доходів і витрат - для визначення фінансового результату звітного періоду потрібно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. Доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів. Доходи - це збільшення економічних вигод протягом облікового періоду у вигляді надходження чи збільшення корисності активів або зменшення зобов’язань, результатом чого є збільшення капіталу, за винятком його збільшення, пов’язаного з внесками акціонерів. Витрати - це зменшення економічних вигод протягом облікового періоду у вигляді вибуття чи амортизації активів або виникнення зобов’язань, що призводить до зменшення власного капіталу і не є розподіленням між акціонерами. Власний капітал - це залишкова частина в активах банку після вирахування всіх зобов’язань;
• послідовність - постійне (із року в рік) застосування банком обраної облікової політики. Зміна методів обліку можлива лише у випадках, передбачених міжнародними стандартами та національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, і потребує додаткового обґрунтування і розкриття у фінансових звітах;
• історична (фактична) собівартість - активи і пасиви обліковуються пріоритетно за вартістю їх придбання чи виникнення. Активи та зобов’язання в іноземній валюті, за винятком немонетарних статей, мають переоцінюватись у разі зміни офіційного валютного курсу на звітну дату.

Облікова політика залишається незмінною протягом всього фінансового року.

Облікова політика застосовується щодо подій та операцій з моменту їх виникнення, за винятком випадків, коли суму коригування нерозподіленого прибутку на початок звітного року неможливо достовірно визначити. В такому випадку облікова політика поширюється лише на події та операції, які відбулися після дати зміни облікової політики.

Вплив змін облікової політики на події та операції минулих періодів відображається у звітності шляхом коригування сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного року та повторного надання порівняльної інформації щодо попередніх звітних періодів.

Операції у бухгалтерському обліку відображуються в день їх здійснення, тобто в день виникнення активів або зобов’язань, незалежно від від дати руху коштів за ними.

Операції обліковуються відповідно до їх суті та економічного змісту.

Основним принципом оцінки окремих активів та зобов’язань є їх оцінка за історичною та ринковою вартістю.

Примітка 1.3 "Консолідована фінансова звітність":

Банк не формує консолідованої фінансової звітності.

Примітка 1.4. «Первісне визнання фінансових інструментів»

Надані ( отримані) кредити, розміщені (залучені) вклади (депозити) первісно оцінюються і відображаються в обліку за собівартістю ( в сумі фактично наданих ( отриманих) коштів, уключаючи комісійні та інші витрати, що безпосередньо пов’язані з цими операціями ). На дату балансу кредити, вклади (депозити) оцінюються за амортизованою собівартістю з використанням ефективної ставки відсотка під час здійснення амортизації дисконту (премії) та нарахування відсотків.

Похідні фінансові інструменти в торговому портфелі банку первісно оцінюються та відображаються в обліку за справедливою вартістю.

Примітка 1.5. «Торгові цінні папери»

Боргові цінні папери та акції, придбані банком з метою отримання прибутку від короткотермінових коливань ринкової ціни, обліковуються в торговому портфелі банку. Цінні папери відображаються на дату балансу виключно за справедливою вартістю.

Переоцінка цінних паперів та нарахування процентного доходу здійснюється під час кожної зміни їх ринкової вартості, яка здійснюється за даними останнього у звітному періоді котирування на офіційно організованому ринку.

Якщо котирування ринкових цін на цінні папери є недоступним, то Банк застосовує для визначення справедливої вартості такі методи:

• посилання на ринкову ціну  іншого подібного інструменту;
• аналіз дисконтованих грошових потоків. Застосовуючи аналіз дисконтованих грошових потоків, Банк використовує ставку дисконту, яка дорівнює діючій нормі прибутковості фінансових інструментів, що мають в основному такі самі умови та характеристики;
• інші методи, що забезпечують достовірне визначення справедливої вартості цінних паперів.

Придбані цінні папери з метою отримання прибутку від короткотермінових коливань ринкової ціни відображаються за балансовими рахунками груп 140, 300 та 301 Плану рахунків. Аналітичний облік цінних паперів за балансовими рахунками груп 140, 300 та 301 ведеться в розрізі їх емітентів та випусків.

Цінні папери в торговому портфелі банку підлягають переоцінці під час кожної зміни їх ринкової вартості. Результат переоцінки відображається за аналітичним рахунком балансового рахунку 6203.

За борговими цінними паперами з фіксованим прибутком банк визнає процентні доходи, у тому числі процентні доходи у вигляді амортизації дисконту (премії). Від володіння цінними паперами з невизначеним доходом банк отримує дивіденди.

З метою визначення балансової вартості цінних паперів у торговому портфелі та здійснення їх переоцінки до справедливої вартості банк визнає процентні доходи із застосуванням принципу нарахування. Банк здійснює нарахування процентних доходів, а також амортизацію дисконту (премії) за цінними паперами в торговому портфелі на дату їх переоцінки та обов’язково на дату балансу.

Амортизація дисконту (премії) за борговими цінними паперами здійснюється з використанням ефективної ставки відсотка.

Якщо умовами випуску боргових цінних паперів передбачено поступове або часткове погашення їх номіналу, то розрахунок ефективної ставки відсотка, а також нарахування процентів за цінними паперами відбувається з урахуванням такого зменшення номіналу цінного папера.

Амортизації дисконту відображується на таких балансових рахунках 1406, 3016, 6056, 6057.

Амортизація премії  відображується на таких балансових рахунках 6056, 6057, 1407, 3017.

Нарахування процентів за купонними цінними паперами здійснюється за процентною ставкою купона, починаючи з дати придбання, і відображається на бухгалтерських рахунках 1408, 3018, 6056, 6057.

Зарахування доходу за акціями в торговому портфелі банку у вигляді дивідендів здійснюється  на таких балансових рахунках 3008, 6300.

Примітка 1.6. «Кредити та заборгованість клієнтів»

Станом на 01.01.09 сума фактично виданих кредитів суб’єктам господарювання та фізичним особам склала 322 786,8 тис. грн. Зобов’язання з кредитування, що надані клієнтам, становили 37 191,0 тис. грн., гарантії – 33 761,2 тис. грн., авалі – 4 300,0 тис. грн.

В структурі фактично наданого кредитного портфеля  частки короткострокових та довгострокових кредитів майже рівні. Зобов’язання Банку в частині фінансових гарантій носять переважно короткотерміновий характер.

Для ухвалення обґрунтованого рішення щодо можливості надання кредиту, а в подальшому - визначення здатності позичальника цілком і вчасно повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитними коштами Банк здійснює оцінку  фінансового стану позичальника  з урахуванням поточного стану обслуговування ним кредитної заборгованості.

Аналіз фінансового стану позичальника Банк здійснює у відповідності з вимогами Положення “Про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків”, затвердженого Постановою Правління НБУ від 06.07.2000 р. № 279, (із змінами) згідно Методики проведення оцінки фінансового стану позичальника–юридичної особи (крім комерційних банків), Методики проведення оцінки фінансового стану позичальника фізичної особи та Методики проведення оцінки фінансового стану позичальника фізичної особи-суб’єкта підприємницької діяльності, які є невід’ємними частинами Положення про порядок кредитування юридичних осіб в ВАТ «Агрокомбанк» та Положення про порядок кредитування фізичних осіб у ВАТ «Агрокомбанк» відповідно.

Оцінка фінансового стану позичальника-юридичної особи і в цілому оцінка кредитної операції виконуються наступним чином:

І етап - обчислення значень основних (об’єктивних) показників, які характеризують фінансовий стан позичальника, їх оцінка та узагальнення з визначенням суми балів (С1). Основні (об’єктивні) показники розподіляються на такі аналітичні групи:

1 група - показники ліквідності;

2 група - показники ділової активності та прибутковості;

3 група - показники фінансової стійкості та мобільності позичальника;

4 група – показник грошового потоку. 

ІІ етап - оцінка додаткових (суб`єктивних) показників.

ІІІ етап – розрахунок узагальненого показника (S) шляхом збільшення суми балів за об’єктивними показниками, отриманих на І етапі, на суму балів за додатковими показниками, отриману на ІІ етапі, та визначення класу позичальника. При цьому питома вага суми балів за додатковими (суб’єктивними) показниками не повинна перевищувати 30 % від визначеної Банком загальної суми балів за результатами оцінки фінансового стану позичальника.

ІV етап – класифікація кредитної операції з урахуванням стану обслуговування боргу.

Подібний підхід і при оцінці фінансового стану позичальника фізичної особи-суб’єкта підприємницької діяльності:

І етап - обчислення значень основних (якісних) показників, які характеризують соціальну стабільність позичальника, його майновий стан, особливості ведення бізнесу та ін. Основні (об’єктивні) показники розподіляються на такі аналітичні групи:

1 група – загальна інформація про позичальника;

2 група – інформація про бізнес позичальника;

3 група – фінансовий стан позичальника;

4 група – умови кредитування.

 ІІ етап – оцінка основних (кількісних) показників, які характеризують фінансовий стан позичальника як підприємця, рівень його доходів та спроможність погасити кредит та відсотки за ним у встановлені строки.

 ІІI етап - оцінка додаткових (суб`єктивних) показників.

ІV  етап – розрахунок узагальненого показника (S) шляхом збільшення суми балів за об’єктивними якісними показниками, отриманих на І етапі, на суму балів за кількісними показниками, отриману на ІІ етапі, та на суму балів за додатковими показниками з наступним визначенням класу позичальника.

 V етап – класифікація кредитної операції з урахуванням стану обслуговування боргу.

При визначенні кредитоспроможності позичальника - фізичної особи під час розгляду питання про надання кредиту та оцінки його фінансового стану під час обслуговування боргу за кредитом враховуються як об’єктивні показники, що включають в себе кількісні (економічна кредитоспроможність) та якісні характеристики (кредитна історія, моральні характеристики) позичальника, що підтверджуються достовірними документами, виданими третьою особою, так і суб’єктивні.

 До об’єктивних показників відносяться:

1. Кількісні характеристики позичальника:

• сукупний чистий дохід (щомісячні очікувані сукупні доходи, зменшені на сукупні витрати та зобов’язання) та прогноз на майбутнє ;   
• накопичення на рахунках в банках; 
• поточна платоспроможність та фінансові можливості виконати свої зобов’язання за кредитом (співвідношення суми щомісячних виплат за кредитом до сальдо платіжного балансу);  
• забезпечення кредиту та його ліквідність:

2. Якісні характеристики позичальника  

• загальний матеріальний стан клієнта (наявність майна та копій відповідних підтвердних документів на його право власності, які засвідчуються в установленому порядку);  
• соціальна стабільність (освіта, наявність постійної роботи, стаж на останньому місці роботи, наявність постійного місця проживання, сімейний стан, наявність утриманців тощо); 
• наявність страхових полісів;
• вік клієнта;  
• кредитна історія (інтенсивність користування банківськими кредитами в минулому та своєчасність їх погашення й сплати відсотків за ними). 

До суб’єктивних показників відносяться:

• враження про клієнта, яке склалось в працівника за результатами бесіди з ним;
• наявність усних рекомендацій від інших клієнтів та співробітників Банку.

Вагомість кожного показника визначено Банком на підставі вимог Кредитної політики Банку та враховуючи особливості клієнта, його становища тощо.

Клас позичальника - фізичної особи за результатами оцінки його фінансового стану визначається на підставі об’єктивних показників та коригується з урахуванням додаткових (суб’єктивних) показників, частка яких в загальній сумі балів не повинна перевищувати 30%.

Періодичність оцінки фінансового стану позичальників:

юридичних осіб - щоквартально,

фізичних осіб – один раз у рік. Якщо обслуговування кредитної заборгованості відбувається із простроченням або пролонгацією, то оцінка фінансового стану позичальника – фізичної особи здійснюється щокварталу протягом періоду несвоєчасного погашення боргу – крім випадків, пов’язаних з поважними причинами (документально підтверджені факти відрядження, хвороби, тощо).    

Залежно від фінансового стану позичальника, стану обслуговування позичальником кредитної заборгованості та з урахуванням рівня забезпечення кредитної операції визначається рівень ризику за кожною кредитною операцією та розмір резерву для відшкодування можливих втрат (згідно вимог Положення “Про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків”, затвердженого Постановою Правління НБУ від 06.07.2000 р. № 279, із змінами). Створення резерву під кредитні ризики – це визнання витрат для відображення реального результату діяльності Банку з урахуванням погіршення якості активів або підвищення ризиковості кредитних операцій.

Примітка 1.7. « Цінні папери у портфелі банку на продаж»

На дату балансу цінні папери в портфелі на продаж відображаються:

• за справедливою вартістю;
• за собівартістю (акції, справедливу вартість яких достовірно визначити неможливо);
• за амортизованою собівартістю (боргові цінні папери, справедливу вартість яких достовірно визначити неможливо).

Цінні папери, до яких не застосовується оцінка за справедливою вартістю, переглядаються на дату балансу щодо можливого зменшення корисності на основі аналізу очікуваних грошових потоків.

Якщо виникає ймовірність того, що банк не зможе отримати в разі настання строку оплати всієї суми за борговими цінними паперами (номінальну вартість та нараховані проценти), то банк визнає зменшення корисності цінних паперів.

Сума втрат від зменшення корисності цінних паперів визначається як різниця між його балансовою вартістю та теперішньою вартістю очікуваних грошових потоків, дисконтованих за поточною ставкою відсотка на подібні цінні папери. Ця різниця визнається витратами звітного періоду.

У разі зменшення корисності боргових цінних паперів, що обліковуються за амортизованою собівартістю, під час визначення суми резерву слід враховувати як номінальну вартість, так і суму нарахованих процентів.

Усі цінні папери, що утримуються банком у портфелі цінних паперів на продаж, облік яких не здійснюється за справедливою вартістю. підлягають перегляду щодо зменшення корисності.

Корисність цінних паперів зменшується, якщо їх балансова вартість перевищує оцінену суму очікуваного відшкодування, що спричинена погіршенням фінансового стану емітента цінних паперів.

Зниження ринкової вартості цінних паперів унаслідок зміни ринкової норми дохідності та відсутність котирування на ринку цінних паперів не визнається як зменшення корисності цінних паперів, якщо таке зниження не викликає сумніву щодо відшкодування вартості цінних паперів у повному обсязі.

Зменшення корисності цінних паперів відображається в бухгалтерському обліку шляхом формування резерву (балансові рахунки 3190 “Резерви під знецінення цінних паперів у портфелі банку на продаж” та 7703 “Відрахування в резерви під знецінення цінних паперів у портфелі банку на продаж”) на суму перевищення балансової вартості цінних паперів над оціненою сумою очікуваного відшкодування (крім інвестицій в асоційовані компанії).

У разі зменшення корисності цінних паперів банки формують резерви згідно з вимогами відповідних нормативно-правових актів Національного банку.

Після первісного визнання збитку від зменшення корисності цінних паперів банк має їх переглядати щодо подальшого зменшення корисності на кожну дату балансу.

Якщо в наступному періоді сума очікуваного відшкодування за цінними паперами збільшується, то на відповідну суму в межах раніше сформованого резерву за цими цінними паперами зменшується сума сформованого резерву. Зменшення не повинно призводити до такої балансової вартості цінних паперів, що перевищувала б на дату зменшення суму амортизованої собівартості в разі невизнання зменшення їх корисності.

Зменшення балансової вартості цінних паперів відображається в бухгалтерському обліку лише на суму, що не призводить до від’ємного значення їх вартості. Якщо внаслідок зменшення корисності цінних паперів їх балансова вартість досягає нуля, то в бухгалтерському обліку такі цінні папери відображаються за нульовою вартістю до прийняття банком рішення про їх списання за рахунок сформованих резервів.

Результат від торгівлі цінними паперами на продаж відображається на рахунку №6393 “Результат від продажу цінних паперів з портфеля банку на продаж”.

Проценти, дивіденди, дисконт та премія, що отримані від цінних паперів на продаж під час володіння ними, відображаються на рахунках 3108 А "Нараховані доходи за акціями та іншими цінними паперами з нефіксованим прибутком у портфелі банку на продаж", 3116 КА "Неамортизований дисконт за борговими цінними паперами в портфелі банку на продаж", 3117 А "Неамортизована премія за борговими цінними паперами в портфелі банку на продаж", 3118 А "Нараховані доходи за борговими цінними паперами в портфелі банку на продаж".

Цінні папери на продаж, які обліковуються за справедливою вартістю, підлягають переоцінці. Результат переоцінки відображається в капіталі за аналітичним рахунком 5102 на суму різниці між справедливою вартістю цінного паперу і його балансовою вартістю, визначеною на дату переоцінки.

В Банку відсутні цінні папери на продаж, які є об’єктом операцій репо.

Примітка 1.8. «Цінні папери в портфелі банку до погашення»

У портфелі до погашення обліковуються придбані боргові цінні папери з фіксованими платежами або з платежами, що можна визначити, також з фіксованим строком погашення. Боргові цінні папери відносяться до портфеля до погашення, якщо банк має намір та здатність утримувати їх до строку погашення з метою отримання процентного доходу.

Придбані боргові цінні папери первісно оцінюються та відображаються в бухгалтерському обліку за собівартістю (у розрізі таких складових: номінальної вартості, дисконту або премії, суми накопичених процентів на дату придбання). Комісійні витрати та інші витрати, пов’язані з придбанням боргових цінних паперів, збільшують (зменшують) суму премії (дисконту) на дату їх придбання.

Банк постійно на дату балансу оцінює свій намір та здатність утримувати цінні папери до погашення.

На дату балансу боргові цінні папери в портфелі до погашення відображаються за амортизованою собівартістю із застосуванням методу ефективної ставки відсотка.

Банк має на дату балансу визначати втрати від зменшення корисності боргових цінних паперів.

Процентні доходи від цінних паперів до погашення обліковуються на рахунках 3218 “Нараховані доходи за борговими цінними паперами в портфелі банку до погашення”, 6051 “Процентні доходи за цінними паперами, що рефінансуються Національним банком України, у портфелі банку до погашення”,  6053 “Процентні доходи за іншими цінними паперами в портфелі банку до погашення”

Втрати від зменшення корисності цінних паперів у портфелі банку до погашення відображаються на рахунках 3290 “Резерви під знецінення цінних паперів у портфелі банку до погашення” та 7704 “Відрахування в резерви під знецінення цінних паперів у портфелі банку до погашення”.

Примітка 1.9. «Інвестиційна нерухомість»

За 2008 рік банк не здійснював операції з інвестиційною нерухомістю.

Примітка 1.10. «Основні засоби»

Облік основних засобів здійснюється за первісною вартістю, до якої включаються всі витрати, пов’язані з придбанням, доставкою, монтажем та  введенням їх в експлуатацію, а за групою « будинки , споруди та передавальні пристрої» за методом переоціненої вартості ( справедливої вартості). Зміна первісної вартості основних засобів допускається тільки в разі добудови, реконструкції, капітального ремонту або часткової ліквідації окремих частин.

Амортизація розраховується за прямолінійним методом в автоматизованому режимі, виходячи з первісної вартості основних фондів.

Амортизація основних засобів нараховується щомісячно. За активами, що надійшли, амортизація нараховується з 1 числа місяця, наступного за місяцем придбання, а за активами, що вибули, припиняється з 1 числа місяця, наступного за місяцем вибуття. Норми амортизації затверджені Правлінням ВАТ “Агрокомбанк”.

Норми амортизації для будівель – 2,2%,  для інших основних засобів – 12,5%. Норми амортизації основних засобів в 2008 році не переглядались.

Строки корисного використання основних засобів становлять: будівлі – 45 років, інші основні засоби – 8 років.

Переоцінка первісної вартості основних фондів в 2008 році не здійснювалась у зв’язку з несуттєвою зміною справедливої вартості .

Термін корисного використання основних засобів в 2008 році не переглядався.

Примітка 1.11. «Нематеріальні активи»

Придбані нематеріальні активи обліковуються на рахунку №4300 “Нематеріальні активи” за первісною вартістю(собівартістю) з вирахуванням накопиченої амортизації та накопичених збитків від зменшення корисності, яка складається із фактичних витрат на придбання і приведення їх в стан, при якому вони придатні для використання. Капітальні вкладення, проведені після оприбуткування нематеріального активу, збільшують його первісну вартість.

Норма амортизації нематеріальних активів становить 10%. Амортизація нараховується щомісячно, прямолінійним методом по встановлених нормах від їх балансової вартості та обліковується на рахунку №4309 “Знос нематеріальних активів”.

Переоцінка первісної вартості нематеріальних активів в 2008 році не проводилась.

Перегляд норм амортизації та терміну корисного використання нематеріальних активів в 2008 році не проводився.

Примітка 1.12. «Оперативний лізинг (оренда)

Облік основних засобів, переданих в оперативний лізинг (оренду), ведеться на окремому аналітичному рахунку "Оперативний лізинг (оренда)" балансового рахунку 4400 "Основні засоби". Станом на кінець дня 31 грудня 2008 року відсутні основні засоби, передані  в оперативний лізинг .

Прийняті в оперативний лізинг (оренду) активи на підставі акта приймання-передавання обліковуються  за позабалансовим рахунком 9840 "Основні засоби та нематеріальні активи, що прийняті в оперативний лізинг (оренду)" за вартістю, що зазначається в угоді про оперативний лізинг (оренду).

Примітка 1.13. « Фінансовий лізинг (оренда)

Протягом 2008 року не проводились операції з фінансового лізингу.

Примітка 1.14. «Довгострокові активи, призначені для продажу, та активи групи вибуття.

Станом на кінець дня 31 грудня 2008 року відсутні активи, призначені для продажу та активи групи вибуття.

Примітка 1.15. «Припинена діяльність»

Станом на кінець дня 31 грудня 2008 року відсутня інформація щодо припинення діяльності.

Примітка 1.16. «Похідні фінансові інструменти»

В 2008 році банк здійснював операції з форвардними контрактам, які первісно оцінюються по справедливій вартості.

Переоцінка контрактів з купівлі-продажу цінних паперів, що обліковуються за позабалсовими рахунками, здійснюється станом на 1 число місяця, наступного за звітним. Вартість активу, що придбавається, по договорах купівлі-продажу цінних паперів, дата розрахунку за якими більше 7 робочих днів, відображається на позабалансовому рахунку 9352 «Активи до отримання за форвардними контрактами за іншими операціями», вартість активу, що продається за позабаласовим рахунком 9362 «Активи до відправлення за форвардними контрактами за іншими операціями».

При проведенні переоцінки контрактів справедлива вартість цінних паперів визначяється за ціною покупця (ціною bid) оприлюднених котирувань цінних паперів на фондових біржах за станом на час закриття останнього біржового дня звітного місяця. У разі відсутності таких котирувань на зазначену дату справедлива вартість цінного папера визначається за його останнім біржовим курсом, що визначений за результатами біржових торгів, які відбулися протягом останніх 10 робочих днів звітного місяця.

       Якщо котирування ринкових цін на цінні папери є недоступним або відсутнім, то банк  застосовув для визначення справедливої вартості інші методи:

• аналіз дисконтованих грошових потоків;
• у разі  не співпадання дати припинення обігу та фактичного погашення ціного паперу ( згідно умов випуску цінних паперів) - за ціною визначеної попередньої котировки;
• оціночний алгоритм  з розрахунку, що справедлива вартість ЦП дорівнює вартості чистих  активів 1 інвестиційного сертифікату (акції) ІСІ:  вартість  чистих активів фонду/кількість інвестиційних сертифікатів(акцій), що знаходяться в обігу(грн./один). ;
• оціночний прийом, який враховує фактори та економічні методології ціноутворення за фінансовими інструментами. До факторів, які покладаються в визначення справедливої вартості фінансового інструменту, відноситься ( а також, можливо, ще й інші) вартість грошей в часі (КІАКR- середньозважена  ставка МБК, що доводиться Національним банком України до банків  для використання в розрахунках з ЦП). Оцінка справедливої  вартості боргових цінних  паперів  за  якими відсутній активний ринок проводиться за формулою:СВ=НВ/(1+d)n,де CВ- справедлива вартість ЦП; НВ – номінальна   вартість ЦП; d – ставка  КІАКR;  n – кількість днів, що залишилися до погашення цінного паперу ;
• за методом  подібності;

Переоцінка по зазначених контрактах здійснюється на суму різниці між ринковою вартістю та вартістю контракту. Результати переоцінки відображаються  за балансовим рахунком 6209 « Результати від торгівельних операцій з іншими фінансовими інструментами» в кореспонденції з рахунком 3811 « Переоцінка інших фінансових інструментів, що обліковуються за позабансовими рахунками».

Примітка 1.17. «Податок на прибуток»

Ставка податку на прибуток в 2008 році не змінювалась порівняно з попереднім 2007 роком і становила 25%.

Різниця між добутком облікового прибутку по ставці 25% ( 1 110 тис.грн.) та  витратами на сплату податку на прибуток (1 339 тис.грн.)зумовлюється  наявністю постійних різниць та тимчасових різниць між данними податкового та фінансового  обліку. Для розрахунку податку на прибуток розраховуються показники  валових доходів, валових витрат згідно з вимогами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94 ВР від 28.12.1994 року  , що відрізняються з даними доходів та витрат, які визнаються у бухгалтерському обліку.

Сума тимчасових різниць, що підлягають вирахуванню складає 1 296 тис.грн.

Сума тимчасових різницю, що підлягають оподаткуванню складає 2 765 тис.грн.

Сума податкових збитків і невикористаних податкових пільг, пов’язаних з невизнанням відстроченого податкового активу- відсутня.

Сума тимчасових різниць, пов’язаниї з фінансовими інвестиціями в дочірні та асоційовані компанії, щодо яких відстрочені податкові зобов’язаняя не булт визнані- відсутня.

Сума витрат ( доходу) з податку на прибуток, пов’язаних з прибутком ( збитком) від діяльності, що припинена – відсутня.

Примітка 1.18. « Власні акції, викуплені у акціонерів»

За 2008 рік викупу в акціонерів власних акцій банку не здійснювалося.

Примітка 1.19 "Доходи та витрати"

Облік доходів та витрат здійснюється на рахунках 6 та 7 класів наростаючим підсумком з початку року.

Доходи і витрати визнаються за таких умов:

а) визнання реальної заборгованості за активами та зобов’язаннями банку;

б) фінансовий результат операції, пов’язаної з наданням (отриманням) послуг, може бути точно визначений.

 Доходи і витрати визнаються за кожним видом діяльності (операційної, інвестиційної, фінансової) банку.

Критерії визнання доходу і витрат застосовуються окремо до кожної операції банку.

Кожний вид доходу і витрат відображається в бухгалтерському обліку окремо.

У результаті використання активів банку іншими сторонами доходи визнаються у вигляді процентів, роялті та дивідендів.

Проценти визнаються у тому звітному періоді, до якого вони належать, та розраховуються, виходячи з бази їх нарахування та строку користування відповідними активами.

Роялті визнаються за принципом нарахування згідно з економічним змістом відповідної угоди.

Дивіденди визнаються у разі встановлення прав на отримання платежу.

Умовою визнання процентів і роялті є імовірність отримання банком економічної вигоди, а дивідендів - достовірно оцінений дохід.

За операціями з торгівлі фінансовими інструментами прибутки та збитки визнаються за наявності таких умов:

• покупцеві передані ризики і вигоди, пов’язані з правом власності на активи;
• банк не здійснює подальше управління та контроль за реалізованими активами;
• сума доходу може бути достовірно визначена;
• є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигід банку;
• витрати, пов’язані із цією операцією, можуть бути достовірно визначені.

 Доходи визнаються в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, які отримані або підлягають отриманню.

Дохід не визнається, якщо здійснюється обмін активами, які є подібними за призначенням та мають однакову справедливу вартість.

Сума доходів (витрат) за операціями обміну неподібними активами визначається за справедливою вартістю активів, послуг, що отримані (надані) або підлягають отриманню (наданню) банком, зменшеною або збільшеною відповідно на суму переданих або отриманих грошових коштів та їх еквівалентів.

Якщо справедливу вартість активів, робіт, послуг, які отримані (надані) або підлягають отриманню (наданню) за операціями обміну, достовірно визначити неможливо, то дохід (витрати) визначається за справедливою вартістю активів, робіт, послуг (крім грошових коштів та їх еквівалентів), що передані (отримані) за цими контрактами.

Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, амортизація) між відповідними звітними періодами.

Не визнаються доходами такі надходження від інших осіб:

• сума завдатку під заставу або в погашення кредиту, якщо це передбачено відповідним договором;
• сума надходжень за договором комісії, агентським та аналогічним договором на користь комітента, принципала тощо;
• сума авансу в рахунок попередньої оплати послуг, товарів тощо;
• надходження, що належать іншим особам;
• надходження від первинного розміщення цінних паперів;
• сума податку на додану вартість, інших податків і обов’язкових платежів, що підлягають перерахуванню до бюджету й позабюджетних фондів.

 Не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати:

• платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо;
• попередня (авансова) оплата товарів, робіт, послуг;
• погашення одержаних кредитів, повернення депозитів тощо;
• витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до чинного законодавства України.

Доходи і витрати, які визнані банком, від здійснення банківських операцій згідно із Законом України "Про банки і банківську діяльність" та від інших операцій, що здійснюються відповідно до законодавства України, з метою відображення їх у фінансовій звітності слід розглядати як доходи і витрати, отримані в результаті операційної, інвестиційної та фінансової діяльності банку.

Доходи і витрати (нараховані, отримані, сплачені) в іноземній валюті відображаються за рахунками класів 6 і 7 у національній валюті за офіційними курсами гривні до іноземних валют на дату їх визнання. Під час відображення в бухгалтерському обліку цих доходів і витрат банки можуть використовувати технічні рахунки 3800 та 3801.

Нарахування процентних доходів (витрат), амортизація дисконту (премії) за фінансовими інструментами в іноземній валюті здійснюються в тій валюті, у якій обліковується пов’язаний з ними фінансовий інструмент.

Переоцінка залишків в іноземній валюті за рахунками з обліку заборгованості нарахованих доходів і витрат у зв’язку із зміною офіційних курсів гривні до іноземних валют здійснюється згідно з правилами, визначеними нормативно-правовими актами Національного банку України.

Доходи і витрати майбутніх періодів в іноземній валюті за монетарними активами та зобов’язаннями переоцінюються у валюту звітності під час кожної зміни офіційних курсів гривні до іноземних валют до часу їх визнання (відображення за рахунками доходів і витрат у відповідному звітному періоді).

Доходи і витрати майбутніх періодів в іноземній валюті за немонетарними статтями відображаються у звітності за офіційними курсами гривні до іноземних валют на дату їх виникнення і не переоцінюються під час кожної зміни офіційних курсів гривні до іноземних валют до часу їх визнання за відповідними рахунками доходів і витрат класів 6, 7.

Примітка 1.20 "Іноземна валюта":

Бухгалтерський облік операції в іноземній валюті здійснюється у подвійній оцінці, а саме в номінальній сумі іноземної валюти, одиницях ваги металу, щодо яких установлюється офіційний курс гривні, - троїцьких унціях та гривневому еквіваленті за офіційним курсом.

Операції в іноземній валюті та банківських металах під час первісного визнання відображаються у валюті звітності шляхом перерахунку суми в іноземній валюті із застосуванням офіційного курсу гривні до іноземних валют на дату здійснення операції (дата визнання активів, зобов’язань, власного капіталу, доходів і витрат).

 На кожну наступну після визнання дату балансу:

а) усі монетарні статті в іноземній валюті та банківських металах відображаються в бухгалтерському обліку за офіційним курсом гривні до іноземних валют і банківських металів на дату балансу;

б) немонетарні статті в іноземній валюті та банківських металах, що обліковуються за собівартістю, відображаються в бухгалтерському обліку за офіційним курсом гривні до іноземних валют і банківських металів на дату визнання (дату здійснення операції);

в) немонетарні статті в іноземній валюті та банківських металах, що обліковуються за справедливою вартістю, відображаються в бухгалтерському обліку за офіційним курсом гривні до іноземних валют і банківських металів на дату визначення їх справедливої вартості.

Доходи і витрати (нараховані, отримані, сплачені) в іноземній валюті відображаються в бухгалтерському обліку за рахунками класів 6 і 7 у національній валюті за офіційним курсом гривні до іноземних валют на дату їх визнання з використанням технічних рахунків групи 380 "Позиція банку щодо іноземної валюти та банківських металів".

Активи і зобов’язання в іноземній валюті та банківських металах відображаються у фінансовій звітності в гривневому еквіваленті за офіційним курсом на дату складання звітності або на дату їх визнання. Залишки за технічними рахунками 3800 та 3801 не включаються до фінансової звітності.

Аналітичний облік активів і зобов’язань в іноземній валюті та банківських металах, реалізованих та нереалізованих результатів за операціями в іноземній валюті, відкритих валютних позицій та їх гривневих еквівалентів здійснюється в розрізі кодів валют і банківських металів.

Переоцінка (перерахунок залишків за рахунками в іноземній валюті в еквівалентні суми в гривнях за офіційним курсом гривні до іноземних валют) усіх монетарних статей балансу в іноземній валюті здійснюється під час кожної зміни офіційного курсу гривні до іноземних валют.

Курсова різниця від переоцінки монетарних статей балансу в іноземній валюті в бухгалтерському обліку відображається за балансовим рахунком 6204.

Переоцінка залишків в іноземній валюті за балансовими рахунками з обліку нарахованих доходів та витрат здійснюється під час кожної зміни офіційного курсу гривні до іноземних валют.

Переоцінка доходів і витрат майбутніх періодів в іноземній валюті за монетарними активами та зобов’язаннями здійснюється під час кожної зміни офіційного курсу гривні до іноземних валют до часу їх визнання (відображення за рахунками доходів і витрат у відповідному звітному періоді).

Доходи і витрати майбутніх періодів в іноземній валюті за немонетарними статтями не переоцінюються в разі зміни офіційного курсу гривні до іноземних валют.

Залишки в іноземній валюті за рахунками цінних паперів, що обліковуються за справедливою вартістю, переоцінюються під час зміни офіційного курсу гривні до іноземних валют. Результати переоцінки цінних паперів, що обліковуються в торговому портфелі, відображаються за балансовим рахунком 6204. Результати переоцінки акцій та інших цінних паперів з нефіксованим прибутком, що обліковуються в портфелі на продаж, відображаються за балансовим рахунком 5102.

Банк здійснює виважену політику щодо ризику збитків унаслідок зміни курсу іноземної валюти. Діяльність банку направлена на урегулювання різниць між залученими коштами та вкладеннями банку відносно позиції валюти.

Примітка 1.21 "Взаємозалік статей активів і зобов’язань"

Протягом 2008 року Банком не здійснювався взаємозалік статей активів та зобов’язань.

Примітка 1.22 "Звітність за сегментами":

Банк розкриває інформацію у фінансовій звітності за основними сегментами банківської діяльності. Визначення сегментів базувалось на принципі відокремленого компоненту бізнесу банку, який можна відокремити, і ризики та прибутковість якого відрізняються.

Критеріями визначення сегментів в банку були природа походження операції, подібність ризиків, що виникають в ході проведення даної операції, оточуюче середовище операції, дохідність операції, обсяг залучених ресурсів та інше.

У фінансовій звітності інформація надається за такими сегментами:

• послуги банкам- сегмент включає операції по розміщенню та залученню міжбанківських коштів;
• послуги корпоративним клієнтам- сегмент включає операції по розрахунково- касовому обслуговуванню, залучення депозитів, кредитне обслуговування;
• послуги фізичним особам – сегмент включає надання банківських послуг із відкриття та ведення поточних рахунків, залучення депозитів,надання кредитів;
• Інвестиційна банківська діяльність – цей сегмент включає торгівлю фінансовими інструментами, операції з цінними паперами, іноземною валютою.

Банком з метою складання звітності  не застосовується трансфертне ціноутворення, Порівняльна інформація між сегментами враховується у внутрішній звітності,  оцінюється менеджментом Банку та враховується при прийнятті рішень по перерозподілу ресурсів і оцінки діяльності структурних підрозділів.

Розподіл доходів і витрат між сегментами здійснено відповідно до розподілу активів і зобов’язань сегментів на підставі відповідних балансових рахунків доходів і витрат.

Комісійні, інші доходи розподілено на підставі даних аналітичного обліку, тобто згідно відповідних аналітичних рахунків.

Розподіл загально адміністративних та інших витрат в розрізі сегментів здійснено на пропорційній основі відповідному обсягу витрат сегменту, згідно з прийнятою обліковою політикою банку, як витрати що пов’язані з операційною діяльністю сегментів, які можуть бути розподілені на обґрунтованій основі. Змін щодо облікової політики стосовно розкриття інформації  про сегменти не  відбувалось.

Банк не здійснював сегментацію за географічною ознакою, так як не здійснює діяльність за межами України.

Примітка 1.23 "Ефект змін в обліковій політиці та виправлення суттєвих помилок":

Протягом 2008 року в обліковій політиці Банку змін не відбувалося.

«25» лютого 2009 року        

Голова Правління                             О.М.Новіков

Головний бухгалтер                           В.В.Маліновська

Черненко В.І.

205-41-92